Ринок праці в Молдові

Національне бюро статистики (BNS) вимірює ринок праці Молдови за допомогою Обстеження робочої сили й Перепису населення та житла 2024 року. Ці джерела використовують різні методи й не є взаємозамінними. За даними обстеження за 2025 рік, працювали 774,000 людей, а робоча сила налічувала 805,000 людей віком від 15 років. Чоловіки становили 51.2% робочої сили, жінки — 48.8%; міські жителі — 54.3%, сільські — 45.7%. Перепис 2024 року зафіксував 782,600 зайнятих людей віком від 15 років і рівень зайнятості 49% серед людей віком 15–64 роки. У сфері послуг працювали 67.9% опитаних працівників, далі йшли промисловість — 14.6%, будівництво — 9.9% і сільське господарство — 7.6%. У сфері послуг частка жінок значно вища, тоді як у сільському господарстві й будівництві більша частка чоловіків. На сільське господарство припадало 14.6% зайнятості в селах і 2.2% у містах. Зайнятість також відрізняється за освітою: за переписом, 34.0% зайнятих мали вищу освіту, 49.7% — середню чи професійну, а 16.4% — нижчу. Вища освіта була поширенішою серед зайнятих жителів міст, ніж серед жителів сіл. На Кишинів припадало 39.4% зайнятих; далі йшли Центральний регіон — 25.0%, Північ — 21.1%, Південь — 10.9% і АТО Гагаузія — 3.6%. Близько 85.4% працювали в тому самому регіоні розвитку. Кишинів приваблює працівників концентрацією роботодавців, спеціалізованих посад і краще оплачуваних послуг. Працівникам із сільської місцевості доводиться долати більші відстані; там поширеніша сезонна й неформальна робота. Перепис зафіксував, що 5.8% зайнятих працювали за кордоном; частка була вищою в Центральному й Південному регіонах. Професійна структура також різниться за географією. Фахівці становили 22.1% зайнятих, кваліфіковані робітники — 15.2%, а працівники сфери послуг і торгівлі — 14.5%. У Кишиневі була висока частка фахівців і керівників, тоді як у Центральному регіоні було більше кваліфікованих і некваліфікованих працівників. На Півдні частка некваліфікованої праці була особливо високою, а в селах більше людей виконували некваліфіковану сільськогосподарську роботу. Офіційний індивідуальний трудовий договір пов’язує задекларовану оплату із захистом за трудовим і соціальним страхуванням. Неформальна праця послаблює цей захист. У 2025 році неформальна зайнятість становила 17.3% робочих місць, а неформальний сектор охоплював 12.7% зайнятих. Неформальна зайнятість була особливо поширена в сільському господарстві й будівництві. Усна домовленість без договору й виплата «в конверті» можуть позбавити працівника надійного підтвердження доходу, соціального страхування та прав, захищених законом. Середній валовий місячний заробіток у 2025 році становив MDL 15,594.5, а середній заробіток після податків — MDL 13,226.8. У 2024 році різниця між секторами була значною: середній валовий місячний заробіток у сфері інформації та зв’язку становив MDL 34,199.2, у фінансах і страхуванні — MDL 26,517.8, у будівництві — MDL 12,267.1, в освіті — MDL 11,482.7, у сільському господарстві — MDL 9,255.7, у готельному бізнесі та харчуванні — MDL 9,257.2. Фактична оплата залежить від професії, досвіду, роботодавця, робочого часу й умов договору. Національне агентство зайнятості (ANOFM) безкоштовно надає державну інформацію, консультації, допомогу з пошуком вакансій і підтримку перед звільненням. Послуги на місцях надають його територіальні відділення STOFM. На офіційному порталі angajat.md публікують вакансії; кол-центр і модуль послуг ANOFM надають інформацію про роботу, навчання, підприємництво й працевлаштування. У 2025 році ANOFM зареєструвало 60,958 шукачів роботи, зафіксувало 41,575 вакансій від 4,737 роботодавців і допомогло працевлаштуватися 20,733 людям. Більшість вакансій були в містах; багато стосувалися некваліфікованої праці, кваліфікованих робітничих професій, керування машинами, торгівлі, охорони здоров’я, програмування, водіння, приготування їжі та шиття. ANOFM також підтримує короткі навчальні курси, навчання на робочому місці, професійне стажування та сертифікацію компетенцій, здобутих поза формальною освітою чи неформальним навчанням. Навчальний ваучер може бути доступний зареєстрованому безробітному без професії або з кваліфікацією, яка не користується попитом на місцевому ринку. Навчання проводять державні та приватні заклади з відповідною авторизацією чи акредитацією. У 2025 році на платформі ваучерів було 37 програм від 12 провайдерів; записалися 697 людей, навчання завершили 561, а роботу знайшли 279. Курси часто тривають близько двох–шести місяців; вартість і графік залежать від програми. Може надаватися стипендія; навчання на робочому місці поєднує теорію з практикою в роботодавця та може включати стипендію, а роботодавець може отримати субсидію в розмірі 30%. Дефіцит працівників і переміщення населення впливають на майбутній доступ до роботи. Про нестачу повідомляли щодо медичного персоналу, медсестер, державних інспекторів і фахівців, програмістів, працівників безпеки й громадського порядку, операторів машин, продавців, швачок, кухарів і водіїв. Люди віком 18–35 років, які відповідають умовам і отримують першу кваліфіковану роботу на повний день в одному із семи стратегічних секторів, можуть протягом 12 місяців отримувати MDL 3,000 на місяць за програмою першого робочого місця для молоді. Сектори програми: електроніка, машинобудування, текстиль, агропродовольча промисловість, будівельні матеріали, фармацевтика та креативні індустрії. Громадяни Молдови, які працюють за кордоном, суттєво впливають на пропозицію праці. У 2025 році ANOFM зареєструвало 867 мігрантів, які повернулися й шукали роботу, а також надавало консультації щодо легальної трудової міграції та реєстрації договорів. Бюро з питань діаспори надає інформацію про повернення й реінтеграцію, зокрема про визнання освіти, бізнес, навчання, правову та психологічну допомогу. Іноземним працівникам зазвичай потрібні роботодавець, трудовий договір і дозвіл на проживання з метою роботи; окремі правила діють для міжнародного захисту, тимчасового захисту та притулку. Загальний інспекторат з міграції (IGM) веде міграційні питання; Міністерство освіти й досліджень (MEC) підтримує політику освіти та навичок, а Міністерство праці та соціального захисту (MMPS) координує трудову й соціальну політику. Національна каса соціального страхування (CNAS) виплачує допомогу з безробіття, якщо право на неї підтверджене. Працівникам слід порівнювати професію, задекларовану валову зарплату, години роботи, договір, місце роботи, витрати на дорогу, вимоги до навчання й перспективи кар’єрного зростання. Роботодавці мають дотримуватися вимог щодо трудового договору й, якщо це потрібно, дозволу на проживання для іноземців. Шукачі роботи, які отримують державну підтримку, повинні виконувати відповідні умови реєстрації, навчання й працевлаштування. Наявність вакансії на сайті сама по собі не доводить, що робота задекларована або запропонована оплата гарантована.